ПРИЗНАЧЕННЯ ДОКУМЕНТАЛЬНИХ ПОЗАПЛАНОВИХ ПЕРЕВІРОК ЗА УХВАЛОЮ СЛІДЧОГО СУДДІ Є НЕЗАКОННИМ

27.01.2017

Станом на сьогодні поширеним є проведення позапланових податкових перевірок в рамках кримінальних проваджень на підставі ухвал слідчого судді. Існують навіть випадки винесення ухвал одразу по тисячі підприємств (від 01.08.2016 р. у справі № 760/6919/16-к).

Проте, на мій погляд, у слідчих суддів немає законних підстав виносити ухвалу про призначення документальної позапланової перевірки за клопотанням слідчого, прокурора у кримінальному провадженні.

В юридичних колах це питання викликало багато дискусій та неоднозначності, а правників розбило на два табори.

Перші, більшість якого складають самі правоохоронці, притримуються позиції, що винесення ухвали слідчим суддею про проведення такої перевірки є абсолютно законним. В підтвердження своєї позиції посилаються на пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 ПК України, яким передбачено однією з підстав для проведення перевірки отримання відповідної ухвали суду. Варто зазначити, що судова практика здебільшого теж сформована на цій позиції.

Інші, до яких належу і я особисто, зазначають, що проведення таких перевірок є незаконним так як КПК України не містить положень, які б регулювали питання порядку подачі та розгляду клопотань слідчих чи прокурора про проведення перевірки, а також не містить підстав для задоволення чи відмови у задоволенні таких клопотань. Більше того, дані, отримані шляхом проведення податкової перевірки, призначеної судом, не є такими, що отримані у порядку, передбаченому КПК України, а отже й не можуть бути доказами в розумінні кримінального законодавства.

Зокрема, таку позицію викладено в ухвалах слідчих суддів від 22.10.2016 р. у справі
№ 473/2875/16-к та від 03.11.2016 р. у справі № 759/15062/16-к.

Незаконність таких перевірок також підтверджується ч. 3 ст. 9 КПК України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти України, положення яких стосуються кримінального провадження, повинні відповідати цьому Кодексу, а при здійсненні кримінального провадження не може застосовуватися закон, який суперечить цьому Кодексу.

Важливим з точки зору розуміння позиції самого законодавця є також той факт, що раніше КПК України містив норми, згідно яких до повноважень слідчого та прокурора відносилося право призначати такі перевірки (п. 6 ч. 2 ст. 36 та п. 4 ст. 40). Проте з прийняттям Закону України № 1697-VII від 14.10.2014 р. “Про прокуратуру”, який набрав чинності 15.07.2015 р., зазначені норми із КПК України було виключено.

У пояснювальній записці до цього Закону було прямо зазначено, що “такі зміни дозволять уникнути дублювання повноважень прокуратури та інших органів, на які покладаються повноваження щодо нагляду (контролю) за додержанням законів, що дасть змогу, з одного боку, чітко зрозуміти, який орган несе відповідальність за стан справ у певній сфері суспільних відносин, а з іншого боку, зменшити кількість перевірок та інших заходів, які можуть впливати на діяльність фізичних та юридичних осіб, насамперед  у сфері підприємницької діяльності”.

Звичайно, остаточне вирішення цієї проблеми можливе лише шляхом внесення змін у законодавство. Усвідомлюючи це, при підготовці до другого читання проекту ЗУ “Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні” № 5368 від 07.11.2016 р. мною було подано правку № 106 про виключення пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 з ПК України. На жаль, вона була не підтримана комітетом.

Тому, з метою практичної допомоги правозахисникам та слідчим суддям, я звернувся до спеціалізованих установ, щоб вони надали свою позицію та нарешті внесли ясність в дане питання.

Так, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у своєму листі № 9-3139/0/4-16 від 27.12.2016 р. підтвердив існування колізії та вказав, що вона повинна усуватися шляхом виключення підпункту 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 з ПК України.

В свою чергу Комітет ВРУ з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності, листом № 04-18/11-60(10039) від 16.01.2017 р. повідомив, що “у судовій практиці при вирішенні окреслених питань в кримінальному провадження слід керуватись, перш за все, нормами КПК, які відповідно до статті 1 цього Кодексу, є визначальними щодо оцінки дій слідчого. Порядок кримінального провадження, у тому числі, й процесуальних дій, визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України”.

Як бачимо, в обох листах підтримано позицію незаконності призначення таких перевірок.

Висновок: Підсумовуючи, відверто зазначу, що ці документи, звичайно ж, не змусять слідчих не звертатися з такого роду клопотаннями, проте зрозуміло, що дані документи зможуть істотно змінити судову практику з цього питання на користь платників податків.